Далее дайджест из цитат.Они взяты из различных источников, указывать которые даже не имеет смысла ибо интернет-пространство переполнено информацией об этих персонах. Если в общем, то источники Гугл и Яндекс.

«…Г.Суркіс свою підприємницьку діяльність розпочав у 1992 році в будуправлінні Київського міськвиконкому, приватизувавши багатоповерхову споруду на Пилипівському провулку столиці, В.Медведчук почав бізнес у юридичному напрямку. Майже в цей час він створює фірму з дуже гучною назвою „Міжнародна адвокатська компанія Бі-Ай-Ем". Вона проходить державну реєстрацію, а засновниками виступають: одна юридична особа - адвокатська контора „Бен-Ісраель і К°", розташована за адресою: 24, Єрусалимська вулиця, п.с. 4880, Хайфа 331048, Ізраїль, а також ряд фізичних осіб - громадян України: Медведчук Віктор Володимирович, Суркіс Григорій Рахмільович, Суркіс Ігор Рахмільович, Згурський Валентин Арсентійович (колишній голова Київської міської ради, у віданні якого перебувало ремонтно-будівельне управління, в якому начальником постачання працював Г.Суркіс), Карпенко Юрій Михайлович, Губський Богдан Володимирович (генеральний директор концерну Славутич", народний депутат України чотирнадцятого скликання від СДПУ(о), під №9 у списку), Лях Юрій Іванович (колишній комсомольський функціонер, а тепер голова правління Українського кредитного банку, співзасновниками якого є Г.Суркіс і В.Медведчук). З легкої руки Г.Суркіса ця компанія отримала назву „чудесної сімки"….»[…] «…Чи не найприбутковішою справою в цей- час була торгівля нафтопродуктами. Компаньйони ввозили в Україну сиру нафту, переробляли її на українських підприємствах і втридорога реалізовували на внутрішньому ринку. За газетою„Версия" „серед компаньйонів існував чіткий розподіл обов 'язків і сфер відповідальності: Суркіс-старший і Суркіс-молодший укладали договори та відповідали за їх прикриття, у тому числі через, кримінальних „авторитетів". Згурський через свої старі зв'язки забезпечував їх реалізацію, Медведчук відповідав за юридичний супровід спільного бізнесу, а Лях здобував кредити і.т.д."….»[…]«… Багатопрофільний концерн „Славутич" з розмахом продовжив справи, спеціалізуючись на енергоносіях, переробці нафти, торгівлі зерном, цукром, металами та ін.Про те, як діяла одна із схем „Славутича", розповів у інтерв'ю газеті „Антенна" голова СДПУ Юрій Буздуган. У 1998 році бізнесмени брали бензин з нафтопереробних заводів по 0,3-0,4 гривні за кілограм, а збували колгоспам по 1,2 гривні. У жнива ціни доходили до 2,4 гривні. За бензин аграрії розплачувалися цукром, зерном і худобою, які за бартером відправлялись у Росію в обмін на нафту. Така бартерна карусель давала на виході 800% прибутку! При цьому бартерні операції не обкладаються податками, а, отже, бюджетна сфера не отримує нічого. Однак радники президента з податкової політики і тепер горою стоять за бартер…»[…] «…Г.Суркіс і В.Медведчук зуміли приватизувати навіть гордість всіх українців - футбольний клуб „Динамо" Київ. „По сутті, - коментує газета „Версия", - гравці „Динамо", в тому числі зірки сввітової величини, стали „живим товаром", який приносить немалі гроші господареві та його компаньйонам"…».

«…Значительную роль (по общему признанию) в спасении Суркиса сыграл и тот факт, что ему удалось приватизировать футбольный клуб «Динамо» Киев. Президент и многие лица из его ближайшего окружения, оказались горячими поклонниками футбола вообще и столичной команды, в частности, а Г.Суркис, пытаясь сделать клуб доходным предприятием, вынужден был всё же играть по меркам того европейского футбола, в число грандов которого он уже который год безуспешно пытается ввести динамовцев. В 1994-1998 гг. на фоне всеобщего футбольного упадка, клуб Суркиса был единственной национальной командой, достойно выступавшей в европейских кубковых турнирах, он же являлся базовой командой сборной и допустить скандал вокруг клуба и его владельца власти не могли. В какой-то мере Г.Суркис перенял опыт С.Берлускони, которому футбол обеспечивает популярность в массах, а интересы «Милана» служат одним из аргументов противников судебного преследования итальянского Премьера. В свою очередь, Г.Суркис подал пример Р.Ахметову (с «Шахтёром») и А.Омельченко (с «Арсеналом»). Однако, будучи первым, он успел захватить командные высоты в отечественном футболе, став президентом национальной федерации и, похоже, в ближайшем будущем уступать их никому не намерен. Кроме того, под флагом обеспечения спортивных интересов Г.Суркис (идя здесь по стопам фонда Ш.Тарпищева и Русской православной церкви) выбил созданному при ФК «Динамо» украинско-американскому СП «Динамо-Атлантик» таможенные льготы, позволявшие завозить и с высокой нормой прибыли реализовывать на украинском рынке импортное спиртное и сигареты….»

Використовуючи футбол для прикриття бізнесу, було створено українсько-американське СП „Динамо-Атлантик". За даними „Версии" саме через це СП безмитно ввозились в Україну величезні партії товарів, серед них спиртні напої і тютюнові вироби. До речі, американський співзасновник СП Джеф Островський був розстріляний в аеропорту Нью-Йорка, за твердженням „Версии", кримінальним авторитетом Аліком Магаданом, який незабаром теж загинув…».

Вот так выглядит при небольшом приближении главное Лицо украинского футбола.