10.05.2009

Запоріжжя. Стадіон «Славутич-Арена»
Судді: Зубарев (Слов"янськ), Береговий, Андреєв (обидва - Донецьк)

"Металург" (Запоріжжя): Жук (Постранський 14), Невмивака, Тейку, Василевич, Польовий, Вернидуб, Аржанов, Годін, Степаненко, Калонас, Силюк (Рудика 85)
Запасні: Кривцов, Нестеров, Задоя, Опанасенко
Головний трегнер: Олег Лутков

"Карпати": Романенко, Тубіч, Петрівський, Ощипко, Є. Тарасенко, Голодюк, Кополовець, Худоб"як, Пшеничних (Ткачук 77), Зеньов (Гурулі 68), Кожанов (Кузнецов 57)
Запасні: Новак, Сагайдак, Бідловський
Головний тренер: Олег Кононов

Попередження: Невмивака 45 - Ощипко 79, Гурулі 90+1

Найголовніше футбольне амплуа – голкіпер. Не раз воротаря порівнювали з добрим коньяком – чим досвідченіший, тим кращий. Так і є. Саме завдяки досвіду і неймовірній реакції Всеволод Романенко кілька разів рятував команду від вірного голу. Найбільше йому довелося працювати у другому таймі. Чому ж партнери дозволяли Романенку демонструвати свою майстерність? Тут все просто – не було центрального захисника Мілошевіча, він продовжує заліковувати свою травму. Не було Василя Кобіна – він відсиджує “язикату” дискваліфікацію. Уперше в основі “Карпат” вийшов Євген Тарасенко та ще й на яку позицію – центральний захисник. До слова, варто сказати, що зіграв 33-й номер “зелено-білих” непогано. А кілька невдалих дій можна списати на брак досвіду гри на такому рівні і незіграність з партнерами.

На цьому кардинальні зміни у виконанні Олега Кононова не закінчилися. Найбільшою несподіванкою стало те, що на лавці залишився Сергій Кузнецов – найкращий бомбардир команди.

Через відсутність звичного нападника на позиції центрфорварда грав молодий Сергій Зеньов. Був у нього хороший момент – вивели колеги на ударну позицію. Але от з ударом не склалося в естонця. Місце опорника цього разу Олег Кононов довірив капітану – Сергію Пшеничних. А от Гурулі не справляється з конкуренцію у вигляді Олега Голодюка – в основі знову виходить молодий вихованець “зелено-білих”. Експресивний грузин наразі задовільняється лише виходом на заміну. Зрештою, як і Андрій Ткачук. Головний тренер досить серйозно “перелопатив” склад, порівняно ще з березнем, скажімо. Однак, результату ці зміни не дають. “Карпати” не можуть перемогти - і все тут. Доводиться шукати причини – чим тренерський штаб і займається.

Фанати “Карпат” все ще продовжують жити тою командою, яка вигравала. А та стартова одинадцятка буквально змітала на своєму шляху суперника вже у стартових хвилинах. Для цього навіть було не головне забити – просто показати хто господар і під яку музику триватиме гра. Прикро констатувати, що останнім часом “Карпати” перемкнулися на хвилю спокою та розвідки – характерного дебюту для українського чемпіонату. Прикро – ті неймовірні атаки так подобалися… У Запоріжжі, місті, що збирається делегувати команду в єврокубки, “Карпати” почали спокійно. У принципі, суперник – не страшний. Не можна сказати, що “зелено-білі” його боялися, але відчувалася якась невпевненість у власних силах. Ну, і активність “Металурга” списувати не варто – все ж команда хотіла перемогти і продовжити боротьбу за місця в Лізі Європи – новоствореному європейському турнірі.

Обидві команди не дуже цінували м”яча – частими його втратами була просякнути уся гра. А, відповідно, кількість смачних атак звелася до мінімуму. Найцікавіше все ж було у другому таймі, коли Романенко рятував ворота “Карпат”, а Кузнецов намагався забити у ворота “Металургу”. Перший сейв – після удару головою з близької відстані. Окрім воріт, Всеволод врятував і гідність Петрівського. Саме Тарас не зумів втримати Аржанова. Згодом вже Олексій Годін з дуже зручної позиції пробивав сильно і точно – Романенко знову зумів відбити, а з другої спроби накрити мяча. Той же Годін за хвилину до фінального свистка отримав шанс на штрафний з 35-ти метрів. Удар видався на диво точним і потужним – круглий летів в дев"ятку воріт, але Романенко у цей вечір однозначно вирішив повісити на свої володіння залізний замок. А скільки ще було таких ударів, навісів, прострілів, подач? Скільки разів запорізький козак Невмивака підключався до стандартів своєї команди і намагався встромити свою голову у вир подій?

А от проявитися уродженцю Львова Віталію Постранському (на початку гри йому довелося замінити Жука, який зазнав травми) не дали як карпатівські форварди, так і запорізькі захисники. Найкращі нагоди мав Сергій Кузнецов – двічі він безболісно приймав мяча у штрафному “Металурга”, обігрував суперника, але як слід пробити бракувало часу. У першому випадку дуже добре зіграв Михайло Кополовець – протягнув мяча по флангу (у цьому матчі він грав справа) і відпасував Кузнецову. Взагалі, Кополовець вже у другій грі поспіль виглядає здорово – забрати круглого у вінгера ой як не просто. А от з ударами – проблема. Зрештою, хіба лише в Кополовця? Кілька разів в молоко пробив Голодюк, ледь-ледь докотився до Постранського мяч після удару Ткачука. Пригадати, щоб Кожанов бив – важко. Навіть Ощипко з його потужним ударом запустив мяча на трибуну до фанатів. У нього, щоправда, був лише один штарфний.

До кінця чемпіонату залишилося зовсім небагато – кілька матчів. Повернуться в обойму команди Іван Мілошевіч та Василь Кобін. Але найбільше хочеться, щоб до команди повернулася впевненість у власних силах і та гра, якою “Карпати” тішили в Сімферополі, коли рознесли “Таврію”, у Маріуополі, де вони знищили “Іллічівець”, у Львові, коли клали на лопатки “Арсенал”, ФК “Львів”, “Кривбас” та “Чорноморець”. Команда показала, що може і вміє грати в красивий і атакуючий футбол. А тих моментів, що їх нашкрябали наші форварди в Запоріжжі, не те що мало – катма. Адже з таким потенціалом “Металург” можна було перемагати. А так – всього лише нульова нічия (ідентичний результат був і в першому колі). Так сталося, що нічия не принесла особливої радості ані “Карпатам”, ані “Металургу” – вона виявилася потрібною “Дніпру” та “Ворсклі”, які конкурують за вихід в єврокубки.

4 июня, в 13.30 на шестьдесят первом году жизни после тяжелой и длительной болезни умер Лев Броварский - легендарный футболист львовских "Карпат" и выдающаяся личность украинского спорта.

За годы своей действующей карьеры и тренерской деятельности Броварский стал символом "зелено-белых". Его любили и уважали. К сожалению, погасли силы, и остановилось сердце прекрасного спортсмена, прекрасного футбольного тренера, умного педагога и надежного товарища. Он был не только мастером спорта, обладателем Кубка СССР, Заслуженным тренером Украины - Лев Рудольфович был великим, а вместе с этим простым, искренним и хорошим человеком.

С именем Броварского связано немало славных страниц истории ФК "Карпаты". Самая знаменитая - Кубок Советского Союза. Львовский футбол, а вместе с ним украинский понес потерю - не стало специалиста, который на протяжении своей жизни искренне отдавал себя игре миллионов.

Карпаты обыгрывают обладателя Кубка Украины

Львовская команда сумела добиться победы в Полтаве.

Неожиданная победа Карпат

Ворскла сегодня проиграла по делу. Первые опасные моменты в игре – в активе Карпат. Начало положило всегда опасный Кузнецов, пробив по воротам Долганского после подачи с фланга. Форвард находился уже во вратарской площади, но умудрился пробить мимо штанги. А вот вторая попытка оказалась более удачной: Ощипко прорвался по левому краю, нацелено навесил на Кузнецова – и тот не ошибся, отправив мяч в дальний от Долганского угол ворот. Неожиданный старт – но неожиданный именно со стороны Ворсклы, ведь до 20 минуты моментов хозяева не имели вообще.

И даже по итогам первого получаса игры Карпаты продолжали создавать опасность у чужих ворот и опять сумели воплотить ее в гол. 32 минута, штрафной неподалеку от штрафной площади, судья и игроки долго двигали стенку, а розыгрыш мяча произошел без ее участия. Мягкую передачу получил Кожанов, прошел с мячом к самой лицевой линии, прострелил... А дальше как-то совсем вычурно сыграл Долганский. Выйдя на перехват, он срезал мяч в собственные ворота. 0:2 – трибуны в шоке.

Свисток арбитра на перерыв утонул в недовольном гуле полтавских болельщиков. В первой половине игры Ворскла не продемонстрировала ничего из того, что принесло ей победу в финале Кубка Украины и что пригодилось бы в Лиге Европы. Фланги работали неэффективно ибо завершать подачи было некому. Василий Сачко играл в присущей для себя манере, постоянно цеплялся за мяч, но часто просто замедлял игру своей команды. Ошибались защитники и полузащитники, безлико в первом тайме выглядел Маркоски. На этом фоне Карпаты смотрелись отлично: почти без ошибок в передачах, с постоянно активными флангами (особенно Кожанов слева) и надежной обороной. А из противостояний Даллку и Кузнецова последний часто выходил с мячом.

Во втором тайме все должно было измениться, ведь тогда возникали бы большие сомнения в потенциале полтавской Ворсклы. И полтавчане начали отлично: уже на 48 минуте подача Кулакова со штрафного завершилась тем, что в борьбе Иван Милошевич срезал мяч в свои ворота. Но это – со штрафного и автогол. А где же игра?

У Карпат тоже была возможность забить, но лишь чудом после навеса со штрафного (в игре было много столкновений) мяч не попал в ворота. Оживил игру Безус, который заменил инертного во втором тайме Кулакова. Сначала на нем сфолили (Красноперов закрутил со штрафного рядом со штангой), а затем мог отметиться и сам после подачи с фланга. Ворскла начала наседать, и на 80 минуте Деспотовски мощным ударом метров с 30 мог пробить Тлумака. Минутой позже Янузи с Маркоски не хватило считанных сантиметров, чтобы дотянуться к мячу.

Угловые в сторону ворот Тлумака чередовались со штрафными, хозяева боролись за мяч как могли (Безус здесь лидировал во всех компонентах), но результата это не приносило. Куча штрафных возле штрафной площадки гостей завершилась лишь двумя желтыми карточками за разговоры. В итоге – поражение 1:2 и проваленный старт сезона.

Ворскла - Карпаты 1:2
Голы: Милошевич, 48 (в свои ворота) - Кузнецов, 18, Чеснаков, 31 (в свои ворота)

Ворскла: Долганский – 5,5, Чеснаков – 4,5, Ярмаш – 5,5, Цурри - 5,5, Кулаков - 5,0 (Безус, 72 – 6,5), Красноперов – 6,0, Далкку – 5,0, Деспотовски - 5,5, Есин - 5,0, Маркоски - 6,0, Сачко -5 ,5 (Янузи, 46 - 5,5)

Карпаты: Тлумак - 5,5, Петривский - 6,0, Тарасенко - 6.0, Милошевич - 5.0, Федецкий - 6.5, Ощипко - 6.0, Голодюк - 6.0 (Бидловский, 90+1 – б\о), Худобяк - 6.5, Кожанов - 6.0 (Зенев, 78 – б\о), Ткачук - 6.0 (Гурули, 85 – б\о), Кузнецов- 6.5

Предупреждения: Маркоски, 90+3 - Милошевич, 56, Петривский, 73

"Карпати" - "Металург" (Д) 2:2. Голів і видовищ!

Львів. Стадион "Україна". 6 000 глядачів

Арбітр: Володимир Сіренко (Сімферополь)

Аситенти: Геннадій Літвінов (Луганськ), Едуард Карапетян (Тернопіль)

"Карпати" - "Металург" (Д) 2:2

Голи: Федецький 6, Худоб"як 61 - Годін 8, Мхітарян 60

"Карпати": Тлумак, Ощипко (Петрівський 70), Гурулі (Зеньов 77), Мілошевіч, Годвін, Є.Тарасенко, Кожанов, Федецький, Кузнецов, Голодюк (Ткачук 74), Худоб"як

"Металург" (Д) : Дишленковіч, Маріо Сержіо, Чечер, Білозір, Воловик, Макрідіс (Димитров 54, Фабіньо 64), Лазіч, Годін (Ткаченко 46), Кінгслі, Мхітарян, Мгуні

Попередження: Федецький 16, Ощипко 58 - Білозор 37, Чечер 66, Мхітарян 69, Воловик 90

Класний матч. І «Металург» і «Карпати» показали реально хороший футбол, на який було цікаво дивитися. Перші компліменти – Костову і його команді. Болгарський спеціаліст зробив красиву команду, підсилив її хорошими легіонерами, поставив гру. Фішка сьогоднішнього «МетаДона» - гра в короткий пас. А найнесподіваніше, мабуть, те, що команда Костова у матчі проти «Карпат» намагалася продиратися до воріт Тлумака за рахунок розрізних передач. Господарі ж сподівалися на навіси, ціль яких – голова Мгуні. Правда, і тут «Карпати» не помилилися. Коли «Металург» забивав перший гол, пройшла передача низом на Кінслі. Той здорово оцінив позицію і безперешкодно навісив на Годіна. Новачок «МетаДона» вколотив м’яча точно в кут. Ау, захист! (№1).

Але почали «Карпати». Причому почали так, що «Металургу» було дуже важко. Вже в дебюті гри після кутового, Федецький найкраще зорієнтувався в ситуації і зумів пробити по воротах. Ні захисники, ні воротар удар перекрити не змогли і новачок «Карпат» летить в обійми Кононову. Як і вся команда. На ейфорії «Карпати» хотіли продовжити атаки, але в одну мить усе обірвалося. Швидкий контрвипад і вже нічия. Гол Годіна змусив «Карпати» на кілька десятків хвилин відійти у захист і оборонятися. Міг «Металург» і взагалі повести, якби Мхітарян реалізував вихід сам-на-сам. Знову пройшла передача низом повз центральних захиснків (Ау! №2), Тлумак виходив кидатися на амбразуру, але пронесло – вірмен по-піжонськи м’яча підрізав, але той у ворота не залетів. Фух. Тут і відповідь «Карпат»: Гурулі як завжди нафінтив, прокинув вперед, а після контакту з Білозором по інерції пролетів ще метрів п’ять і бухнувся на газон. Жовта захиснику «Металурга» і штрафний у молоко. Момент в Кузнецова – він вже от-от був готовий замкнути передачу з правого краю, але усе закінчилося розведеними руками і поглядом у бік судді, мовляв, збивали мене. Суддя погляд проігнорував.

Не скучають в атаці і легіонери «МетаДона». Хороший момент у Мгуні, якого проспали захисники (Ау! №3), але це не був удар форварда. Тут вже аукати треба до нього. На десерт першого тайму – смачний удар від Худоб’яка, метрів з 25-и. Дішленковіч з горем навпіл м’яча таки фіксує. Пристрілка вийшла, гол перенесли на потім. Перерва.

Великого резонансу у Львові цей матч не викликав – на стадіоні було тисяч шість глядачів. А от безробітних футболістів гра зацікавила. Поки команди слухали настанови тренера, обіймався зі старими друзями колишній воротар «Карпат» Мацей Налєпа. «Зараз я вільний агент. Мав летіти в Грецію, але не склалося. А я відмовив кільком клубам. Шкода.» На центральній трибуні сидить і Євген Шмаков – з ним «Карпати» попрощалися кілька років тому. Опорник мав підписати контракт з «Закарпаттям», але щось там не склалося. Наразі Шмаков – у ролі глядача. Недалеко сидить і Михайло Кополовець – він зараз травмований, але за його ж словами, вже йде на поправку. Готуються і фанати. 16-ий сектор підготував величезний банер, очевидно, адресований до Президента «Карпат» Петра Димінського. Без образ, а так, інформація для роздумів. Правда, довго тримати банер хлопці не могли – почався другий тайм. Хороший і непередбачуваний.

Бігали на початку достатньо, але без толку. Суддя зафіксував офсайд у Кузнецова, який виходив на Дішленковіча. Судячи зі всього, даремно – не було там нічого. А у відповідь – тримайте удар зльоту від активного і технічного Кінслі – тут вже Тлумак по-кошачому красиво ловить м’яча. Тлумак у цій грі запам’ятався. Не лише цим сейвом, а й якимось внутрішнім бажанням допомогти партнерам в атаці. Кілька разів він виходив далеко за свою територію, страхуючи захиснків. Але найефектніше він «відпалив» на 90-ій хвилині, коли вибіг аж до центра поля (!!!), промахнувся, і ледь не отримав ганебного гола. Врятував боковий суддя, який побачив офсайд у суперника. В іншому разі, були б проблеми. Але поки Тлумак з м’ячем, вибиває його на Кузнецова. Сергій, як завжди, багато працює і на атаку і на захист, виносить м’ячі після кутових, бореться за все, що летить у його сторону, заробляє штрафні і так далі. А головне – постійно тримає в тонусі захист «Металурга». І тут… гол. У ворота «Карпат».

Епізод доволі спірний. Мхітарян справді настрибнув на Тарасенка, але суддя не побачив у діях вірмена крамоли і гол зарахував. Та й карпатівці апелювали не до арбітра, а швидше до самих себе. Сперечатися сенсу немає. Треба було робити висновки. І тут почалося найцікавіше – висновки таки були зроблені. Не пройшло і кілька хвилин як «Карпати» розіграли дуже красиву зигзаг-комбінацію. Голодюк віддав на Кузнецова, той вже бачив, куди біжить Худоб’як і віддав хавбеку точну передачу. Ігор миттєво підробив м’яча і гарнющим обвідним ударом поклав його за комір Дішленковічу. Що тут говорити? Худоб’як – не інакше як злий геній сербського воротаря «Металурга». В останній грі між цими командами на «Україні» Худоб’як поклав дуже схожого гола. Дішленковіч стояв на тих же воротах. 2:2 – завелися сонні до цього трибути і почали голосно підтримувати «Карпати». І було чого.

«Металург» трохи втомився і почав нервувати. Злість донеччан відчули на собі ноги карпатівців – то Кузнецову по ахілу вріжуть, то Гурулі знесуть. Але усі ці пошкодження ніщо, порівняно з травмою Ігора Ощипка. За словами Олега Кононова, травма дуже серйозна. Лівого захисника змінюють, а «Металург» проводить атаку – Ткаченко потужно б’є з-за меж штрафного, м’яч влучає у штангу, відлітає до знову неприкритого Мгуні (знову Ау!), але той унікально псує гольову нагоду. «Металург» атакує і атаки намагається закінчувати ударами. «Карпати» теж не сплять – свіжий Ткачук пробиває неточно, Худоб’як крутить на фланзі трьох суперників і віддає точну передачу партнеру; словом, події на полі нагадують мурашник, де життя не зупиняється ні на секунду. Ось Мгуні знову намагається пробити, цього разу головою. Але Тлумак ловить м’яча і розпочинає нову атаку. Акаку, що могла принести «Карпатам» перемогу. Передача пішла на Кузнецова і той таки видряпав у повітрі м’яча і виклав його на срібній тарілочці для Худоб’яка. Поруч не було абсолютно нікого – повний провал оборони «Металурга», але Худік пошкодував Дішленковіча. Тут було легше забити, але не склалося. М’яч – повз ворота, Худоб’як в шоці, трибуни змовкли. А можна ж було перемогти…

А можна було і програти – на останніх секундах Мхітарян здорово приклався до м’яча – вище. Тут можна і свистіти, що арбітр і зробив. Ефектне закінчення 2-го туру, добротна гра і нічия.

Ніколай Костов, головний тренер «Металурга»:

- - Поздоровляю футболістів за продемонстрований сьогодні футбол. Був швидкий, динамічний, відкритий футбол. І «Карпати», і «Металург» хотіли виграти цей матч. Що стосується нашої команди, то у нас були багато шансів на успіх, але ми випадково не перемогли. Бажаю вдалої гри «Карпатам» і їхньому тренеру в цьому чемпіонаті.

- Чому поміняли Годіна?

- Олексій травмувався, а з лікарем я ще не говорив.

- Ви дуже обурювалися в кількох епізодах.

- - Було декілька моментів, де футболісти «Карпат» забували про принципи Fair-Play. Але у мене немає претензій до арбітра, адже гра була для нього дуже важкою, динамічною. Він контролював все, що можна.

- Так ви втратили два очки чи взяли одне?

- У нас було багато моментів, тому вважаю, що ми випадково не перемогли.

- А якби Худоб’як забив в кінці гри?

- Тоді ми програли б (сміх в залі).

Олег Кононов, головний тренер «Карпат»:

- Гра була цікавою для глядачів. Звичайно у «Металурга» були більше моментів, ніж у нас. Як і вони, так і ми могли забити переможний гол, але не вдалося. В цілому мені гра сподобалася, за винятком окремих епізодів матчу. Дуже шкода, що серйозну травму отримав Ощипко.

- Чому грав Годвін, а не Ткачук?

- У нас йде тренувальний процес. Я не був задоволений грою Ткачука проти «Ворскли». Годвін дуже серйозно відіграв за дублюючий склад з Полтавою і готувався на гру з основним складом. Вцілому я задоволений його грою.

- Оцініть дії команди в обороні.

- Якщо суперник створив більше моментів, то, звичайно, в обороні є проблеми.

"Металлист" - "Карпаты" 1:0. "Сталинград"

Харьков. ОСК «Металлист»

Главный арбитр: Виталий Годулян (Одесса)
Ассистенты: Игорь Бицкало, Александр Маньковский (оба - Одесса)

"Металлист" - "Карпаты" 1:0

Гол: Папа Гуйе 88

"Металлист": Горяинов, Обрадович, Валяев (Фредес 77), Эдмар, Еременко (Шелаев 83), Лысенко, Пшеничных (Зезе 58), Папа Гуйе, Девич, Олейник, Березовчук

"Карпаты": Тлумак, Тарасенко, Гурули (Голодюк 34), Годвин, Милошевич, Петривский, Кожанов (Зенев 81), Федецкий, Кузнецов, Ткачук, Худобяк

Предупреждения: Девич 33, Зезе 60, Олейник 67, Шелаев 90, Обрадович 90+2 - Федецкий 6, Милошевич 61, Кузнецов 78

Удаление: Ткачук 12

Иногда один стоп-кадр из матча может рассказать о нём лучше, чем пятиминутный видеообзор. 88-я минута, Папа Гуйе забивает гол, и на футбольном поле на ногах остаются вратарь «Металлиста» Горяинов, двое игроков «Карпат» и бригада арбитров. Все остальные повалились на траву. Отдельно, в кучу, все полевые игроки в «жёлто-синей» форме — от радости, остальные, кто где — от досады и разочарования. Все силы, все эмоции были отданы это напряжённому поединку. Это самая яркая иллюстрация к тому, как проходил этот матч и чем закончился.

Впрочем, то, что встреча не будет скучным перекатыванием мячика по травке можно было сказать заранее. «Карпаты» в первых двух турах играли очень солидно, вполне удачно завершив для себя поединки с полпредами Украины на евроарене - «Ворсклой» и донецким «Металлургом». Обыграли в гостях первых, не уступили вторым и, вне всякого сомнения, планировали дать бой третьим — харьковскому «Металлисту». Хозяевам же нужно было реабилитироваться перед болельщиками за вялое начало чемпионата и не очень уверенное выступление в Хорватии. К тому же, первый домашний матч, на обновлённом стадионе заполненном практически полностью — одной этой причины достаточно, чтобы показывать футбол отборного качества.

Начало матча не обмануло ожиданий. Обе команды начали игру на больших скоростях, и первые моменты не заставили себя долго ждать. На 7-й минуте после углового Лысенко пробил в падении через себя — красиво, но мимо. В ответной атаке Кожанов вырвался один на один, обвёл Горяинова и с довольно острого угла направил мяч в ворота, но Березовчук в подкате, едва не въехав в штангу, сумел выбить мяч на угловой. И быть бы Андрею героем, если бы арбитр много раньше не зафиксировал у Кожанова офсайд. И тут как гром среди ясного неба — удаление! Эдмар постелился в подкате, а не успевший к мячу Ткачук, пробегая, наступил бразильцу на ногу. Вряд ли специально — эпизод был слишком динамичный, чтобы спланировать и реализовать такое коварное злодеяние, но судья без промедления достал красную карточку. 12-я минута матча, и шокированный решением арбитра Ткачук отправляется в раздевалку. Поначалу «Карпаты» на эмоциях выглядели даже немного активнее, чем играющие в большинстве хозяева. Но недолго. Минуте так к двадцатой «жёлто-синие» потихоньку прибрали к рукам игровую инициативу, вот только до поры до времени не знали, что с ней делать. Постепенно атаки «Металлиста» обрели уверенность, и для обороны «Карпат» начались «жаркие деньки». Правда, на 23-й минуте неприятности себе привезли сами защитники: Милошевич обрезался на правом фланге обороны, Девич подхватил мяч, помчался по флангу и напару с Лысенко вышел на одного защитника. Тут бы отдать на свободного Владимира — и вот он, выход один на один, но Марко зачем-то полез в обводку, отпустил мяч, и в итоге Тлумак ликвидировал угрозу. Через минуту, после многоходовки харьковчан Пшеничных навесил с левого фланга на дальний край штрафной, там Лысенко головой сбросил мяч на линию штрафной и Валяев совершенно без помех пробил — удар откровенно не удался, мимо. 25-я минута — новая опасность у ворот Тлумака. Лысенко корпусом поборолся за зависший над штрафной мяч и, стоя спиной к воротам, изловчился пробить через себя — считанные сантиметры над перекладиной! Тут же Эдмара красивым забросом отправили в прорыв по левому флангу, тот в касание толковым прострелом искал в штрафной Ерёменко, но голкипер «Карпат» сориентировался и добрался до мяча раньше финского легионера. Проведя такой бешеный атакующий отрезок, «Металлист» взял небольшую паузу. Самое время упомянуть, что в игре подопечных Маркевича, по сравнению с матчем в Риеке, уже куда лучше взаимодействует полузащита, их комбинации разыгрываются быстрее и более разнообразно. Неплохо сыгрались на левом фланге Девич и Пшеничных, большая часть угроз исходила именно с их края. Девич, правда, временами очень заигрывался - жажда забить самому часто ставила крест на общекомандных усилиях. Критика от тренера будет обязательно, но ещё Марко «попал» на часть своего заработка: находясь в поле, решил поймать уходящий в аут мяч руками, за что получил вполне справедливый «горчичник». «Карпаты», к слову, не жались к своим воротам, скорее, их туда прижимали. Львовяне пытались атаковать силами Худобяка, Кожанова и Кузнецова, но получалось немного. Впрочем, свои моменты, и неплохие, у них тоже были. Это было под конец первой половины встречи, а на 36-й минуте Обрадович справа навесил на противоположный край штрафной, где Эдмар в падении роскошным ударом пытался поразить цель, но реакция голкипера была подстать выстрелу — блестящий сейв Тлумака!

А затем немного почудила оборона «Металлиста». Сначала Папа Гуйе круто обрезался на своей половине поля, Худобяк подобрал мяч, прошёл к линии штрафной и мощно пробил низом — Горяинов как-то неуверенно отбил перед собой, но добить уже было некому, а защитники от греха подальше выбили на угловой. Подача — Горяинов ошибся на выходе и Петривский головой пробил по незащищённым воротам. Вернее, защищал их Олейник, он-то и вынес мяч с линии. Ещё раз гости простили оборону «Металлиста» на последней минуте первого тайма, когда Папа Гуйе и Березовчук не разобрались между собой и чуть ли не на линии собственной штрафной подарили мяч Кожанову. Денис сразу же пробил и, возможно, поторопился — мяч прошёл на пару метров правее цели, а вот Горяинов уже вряд ли смог бы помочь своей команде, будь Кожанов точнее.

За минуту до этого эпизода Лысенко заработал опаснейший стандарт в метре от линии штрафной прямо по центру. Бил Девич, бил точно в правую девятку. Браво, Тлумак! Голкипер умудрился кончиками достать мяч из-под перекладины и перевести на угловой. После подачи от углового флажка Лысенко пробил головой — неточно. Вот так насыщенно прошёл первый тайм.

Вторая половина встречи тоже не заставила болельщиков скучать. Последние сорок пять минут практически целиком состояли из атак «Металлиста», только успевай перечислять моменты, полумоменты, острые атаки и упущенные возможности. Не прошо и минуты после стартового свистка, как Лысенко после углового пробил головой — над перекладиной. В расчёте на его же светлую голову чуть позже навешивал Пшеничных: совершенно свободный в смысле опеки Владимир чуть-чуть не дотянулся до мяча и не повторил свой хорватский подвиг. Девич продолжал аккумулировать на себе раздражение партнёров, заигрываясь и жадничая. На 53-й минуте бывший легионер продрался через двоих защитников на левом краю штрафной, но нет бы обострить передачей в центр на Лысенко, так ведь полез в обыгрыш, попытался пробить, нарвался на блок. Но наконец-то и Марко проявил себя как командный игрок. На 56-й минуте его очередной рейд по левому краю штрафной закончился не авантюрным ударом, а очень удачной скидкой на линию штрафной под удар Олейнику. Денис пробил мощно и точно, под перекладину прямо по центру ворот, но Тлумак вновь был на высоте — вытащил.

Время шло, на новеньких табло стадиона «Металлист» горели нули, поэтому Мирон Маркевич решил «поддать жару» в атакующие действия своей команды и выпустил Зезе вместо Пшеничных. Пожалуй, остроты ивуариец действительно добавил, но обладал теми же игровыми недостатками, что и Девич — заигрывался, лез в ненужные порой обводки - авантюрничал, в общем.

Острейший момент случился на 65-й минуте, когда Эдмар выскочил по центру один на один, но когда смог пробить, Тлумак был уже слишком близко и принял удар на себя — лишь угловой. Через пять минут Зезе вихрем промчался по правому краю штрафной, затем вдоль лицевой, но вместо острого прострела, нападающий ткнул мяч в ближний угол — промах.

В обзоре почти не фигурируют фамилии гостей, за исключением, пожалуй, Тлумака. А меж тем львовяне вполне заслуживают добрых слов. Команда не сломалась, оставшись в меньшинстве, не так уж часто играла на отбой, не тянула время. И уж точно не оставляла идею организовать при случае хорошую атаку. Другое дело, что оборона «Металлиста» во втором тайме не дала ни одного серьёзного сбоя, да и в атаку гости ходили очень ограниченным контингентом, так что возможностей у «Карпат» было немного. У подопечных Кононова наблюдалось чёткое разделение труда: в атаку ходят Кузнецов, Худобяк и Кожанов, а обороняется — вся команда. Но уже к середине второго тайма вышеуказанная троица изрядно вымоталась, ведь помимо атакующих действий, они много прессинговали и приложили много усилий, чтобы замедлить развитие атак хозяев.

Некоторое игровое спокойствие на 78-й минуте нарушил Лысенко, когда мощным дальним ударом метров с 30-ти сотряс перекладину — там, похоже, уже и Тлумак не смог бы помочь, тем более что удар был неожиданным.

Ответ «Карпат» на 81-й минуте мог стать роковым. Вместо уставшего Кожанова тренер львовян выпустил Зенёва и молодой эстонский форвард едва ли не первым касанием обыгрался с Кузнецовым и из-за пределов штрафной мощно выстрелил низом. Горяинов среагировал на удар прыжком, но мяч зацепил в пути Папа Гуйе и направился в противоположный угол! Это были доли секунды, но показалось, что для игроков время остановилось, так завороженно они наблюдали за траекторией мяча. И все же рядом со штангой. Громкий вздох облегчения на трибунах.

На 84-й минуте острый прострел Обрадовича справа во вратарскую, под который бросились, но не смогли прервать сразу трое (!) игроков в бело-зелёной форме, уже непосредственно во вратарской смог прервать в акробатическом прыжке Зенёв, чем определённо спас свои ворота, потому как кто-то из харьковчан уже готов был отправить мяч в сетку.

И вот она, 88-я минута, кульминация этого драматичного матча. Олейник прошёл по центру и из-за пределов штрафной мощно пробил — Тлумак отбил перед собой, защитники выбили мяч, но недалеко, прямо на Папа Гуйе. Сенегалец без раздумий пробил — мяч зацепил кого-то из защитников и оказался в сетке. 1:0! Безудержная радость хозяев и безграничная досада гостей, которые на протяжении почти всего матча держали «оборону Сталинграда» и всё же не смогли удержать.

За оставшиеся минуты подопечные Кононова честно пытались отыграть мяч, но не хватило ни сил, ни времени. Финальный свисток Виталия Годуляна возвестил о домашней победе «Металлиста».

Побольше бы таких матчей. Не в том смысле, что в начале матча нужно кого-нибудь удалить, а именно напряжённых, интригующих, которые приковывают внимание с первой до последней минуты, в которых болельщики благодарны и победителям, и побеждённым. Парадокс: «Металлист» в полной мере заслужил эту победу, но «Карпаты», как показалось, совершенно не заслужили поражения. Именно такие матчи дают повод говорить, что уровень чемпионата растёт. Будем надеяться, последующие матчи не заставят от эти слов отказываться.

Олег Кононов, главный тренер «Карпат»:

- Это уже вторая выездная игра с «Металлистом» в Харькове, когда мы практически на протяжении двух таймов играем в меньшинстве. Конечно, тяжело играть и, соответственно, выигрывать, особенно на выезде. Я хочу поблагодарить свою команду, за то, что они играли соответствующе и не смотрели на то, что творил судья. Что ещё сказать? При всём уважении к Харькову, к болельщикам, к команде, я думаю, что это — не футбол.

- Тлумак как-то по-особенному настраивался на матч?

- Да нет, все нормально настраивались. Просто вся команда настраивалась на то, чтобы показать достойный футбол, чтобы игра была со всеми её, можно сказать, прелестями.

- Просто когда он был в «Металлисте», он так не играл.

- Да ладно Вам! Играл-играл.

Мирон Маркевич, главный тренер «Металлиста»:

- Гра була досить нервова. Перевага, звичайно, була велика, але за такої переваги треба, перед усім, забивати голи й створювати більше моментів. Хоча їх було достатньо, але забили тільки наприкінці, та й те Папа вчасно підключився. Зрозуміло, що з “Рієкою” ми грали в спеку, дорога назад зайняла цілу ніч, відчувалося, що не всі від того відійшли. Але я радий, що ми дожали “Карпати” й взяли три очки. В кінці другого тайму трошки вже було подібно на нашу гру тогоріч. Трошки. Але це ще далеко не те, що треба.

- Удаление помогло Вашей команде или помешало?

Знаєте, нам завжди заважає вилучення. Скільки я пам'ятаю, якщо є вилучення, ми ТАК мучимося! Але все ж вилучення є вилучення. Мабуть, футболіст має сам на себе нарікати. Зараз за таке виганяють. В нас момент був набагато простіший, але зараз ніхто не дивиться: удар по ногах без м'яча — одразу червона картка. Тому тільки на себе повинен футболіст нарікати.

- Шелаев и Майдана сегодня были в запасе, это с прицелом на «Риеку»?

- У Майдани там були сімейні обставини — дитина захворіла, він дві ночі був у лікарні, тому ми не ризикнули його поставити. А Шелаєва приберегли на четвер.

- Чи задовільнив вас сьогодні газон?

- Так.

- Пшеничных, как экс-игрок «Карпат», специально настраивался на этот матч. Вы довольны его игрой?

- Нічого спеціального не було. Він професіонал, грав за “Карпати”, зараз — за “Металіст”. Нормально зіграв. Ви розумієте, в нас багато нових людей. Якщо один — вже непросто, а в нас чотири чоловіка. Звичайно, їм потрібен час. При такій аудиторії вони давно не грали, десь відповідальність трохи сковує, але мине час і, думаю, все буде добре.

"Карпати" - "Зоря" 4:0. Півгодинна феєрія

Львів. Стадіон «Україна». 7 000 глядачів

Головний арбітр: Арановський (Київ)
Асистенти: Свистун (Чернігів), Білорус (Черкаси)

"Карпати" - "Зоря" 4:0

Голи: Худоб`як 60, Кузнецов 65, Батіста 78, 90 (пен.)

"Карпати": Тлумак, Петрівський, Мілошевіч, Є.Тарасенко, Федецький, Годвін, Голодюк, Гурулі (Бідловський 79), Худоб`як, Кожанов (Зеньов 69), Кузнецов (Батіста 74)

"Зоря": Шуховцев, Дурай, Омоко, Грінченко, Колесниченко, Каменюка, Джихані, Мілько (Огиря 74), Лазарович, Антонов (Кохман 84), Шевчук (Сікорський 63)

Попередження: Мілько 28

Два різні тайми. Перший – важкий і не надто цікавий, другий – багатий на моменти і на голи. У першому «Зоря» надійно тримала оборону, ламала абсолютно все, що створювали «Карпати». Не можна сказати, що «Карпати» не старалися, але одних старань виявилося замало. Словом, було доволі нудно, і вихід гравців на другий тайм уболівальники вітали без особливого натхнення, очікуючи на ту саму в’язку гру. Вийшло ж усе навпаки.

… У п’ятницю ввечері Вільям Роша Батіста приїхав до Львова. Він не міг сказати достовірно: гратиме про «Зорі» чи ні. Хоча, за кілька днів до матчу Олег Кононов розповів, що теоретично, бразилець, який кілька років грав за «Карпати», може вийти на поле. Ясна річ, мова і не йшла про достатню кількість часу, аби себе проявити. При сприятливому результаті, можна було б очікувати появи форварда на кілька хвилин, аби привітатися з уболівальниками.

Ясно, що новина про підписання контракту з Батістою знайшла як прихильників так і противників. Перші переконували других, що Кузнецову просто необхідний партнер такого ж таранного типу. Другі казали, що Батіста вже залишив в «Карпатах» усе, що міг і нічого нового він не покаже.

Як виявилося, і перші і другі – праві. Батіста дуже вдало увійшов у гру, замінивши втомленого Кузнецова. Справді, Сергій – просто феноменальний роботяга, який усі 90 хвилин бігає від штрафного до штрафного, відпрацьовує в обороні і забиває суперникам голи. Ясно, що з таким темпом не можливо на рівні відігравати усі 90 хвилин, а замінити його було просто ніким. Тож Батіста – чудова альтернатива. А щодо того: покаже щось нове чи не покаже… показав, що й надалі єдина його мета на полі – забити гол. Відомо, що бразилець не поспішає розлучатися з м’ячем, на відміну від того ж Кузнецова, який завжди охоче поділиться з партнером. Так сталося і цього разу.

На 90-й хвилині матчу, «Зоря» знову (востаннє у цій грі) жахливо зіграла в обороні і Батіста в оточенні гравців суперника спробував відпасувати на вільного Худоб’яка, який набігав на порожні ворота. М’яч до Худіка не потрапив, бо зачепив руку Грінченко. Фол був на лінії штрафного, суддя призначив пенальті. Гості не сперечалися. В усіх відразу виникло запитання: хто битиме? Ані травмованого Ощипка, ані заміненого Кузнецова, на полі вже не було. До м’яча відразу підбігли Артем Федецький та Батіста. Почалася суперечка. Олег Кононов, очевидно, дав вказівку, що пробивати має Артем. Але бразилець таки вициганив м’яча і забив. Хочете вірте, хочете ні, але Батіста по суті поцупив в Федецького два голи. Адже окрім пенальті, третій гол у ворота Шуховцева (за два останні матчі він пропустив від «Карпат» 9 голів) теж забив Федецький. Зарахували його, правда, на Батісту.

Діло було так: Сергій Зеньов у падінні віддав точну передачу на абсолютно вільного Батісту, який спершу хотів забити в один дотик, підрізавши м’яча над голкіпером. Але той зумів таки відбити круглого, правда, зробив це напрочуд невдало – м’яч знову опинився в бразильця. Після штовханини гравці «Карпат» таки нанесли два удари. Обидва, як виявилося, стали гольовими. Справа в тому, що Батіста копнув Федецького в ногу, а вже від ноги Артема м’яч влетів у ворота. Такий-от колективний гол.

Та все ж, два останні голи – не показник. Приємно, звичайно, що Баті-гол так ефектно повернувся, але гру зробив не він (та й не він мав її робити), а зробили це ті, від кого така місія вимагалася. «Зоря» почала гаснути на 60-й хвилині, коли Денис Кожанов з’їв на фланзі Микиту Каменюку. Правий нападник віддав ідеальну передачу під удар Худоб’яку, який опинився прямо по центру воріт. Луганчани ще не встигли переміститися, а Ігор вже біг святкувати гол: він не сильно, але дуже точно тицьнув м’яча у кут воріт. Це взяття воріт команда присвятила Тарасу Петрівському, який нещодавно став батьком. Сам Тарас, до речі, знову провів дуже хороший матч – він був надійний в обороні і часто підключався до атак.

Але гол Худоб’яка не став вирішальним. Після нього «Зоря» ще намагалася огризатися, хоча вже не так активно, як це робила до цього. Повністю деморалізував гостей гол-красень від Сергія Кузнецова. Передачу нападнику зробив все той же Денис Кожанов – безперечно, один з найкращих у цій грі (самому Денису, в обох випадках, пасував Олег Голодюк). Не скористатися таким точним і красивим навісом було б гріхом. Тож Кузнецов, хоч і знаходився в оточенні двох захисників, зумів вставити свою голову і скорегувати м’яча у самісіньку дев’ятку воріт Шуховцева. Отут і можна було б крапку ставити, бо гравці «Зорі» опустили руки і дозволили Батісті відзначити своє повернення. До речі, Батіста спокійно міг стати і автором хет-трику, якби не запоров вихід сам-на-сам.

Тож 4:0. Про єврокубкові заяви керівництва ще рано, звісно, говорити, але добре, що є приводи про них бодай згадати…

Юрій Дудник, головний тренер «Зорі»:

- Що тут коментувати? Ви самі все бачили. Якщо будуть питання – то відповім.

- «Зоря» активно почала, а потім підсіла. У чому причина?

- Думаю, що гол нас надломав. Гравці ще не вміють тримати удар, ми після голу розсипаємося. Так само було у матчі проти «Оболоні». Два м’ячі пропустили після власних обрізок. Чому так сталося – будемо дивитися, розбиратися.

- Чому ви замінили Мілька і де Цимакурідзе?

- Мілько травмувався, а Цимакурідзе в понеділок пройде медогляд в словацькому клубі «Жиліна». Якщо все буде нормально, він там залишиться.

- З якими почуттями ви до Львова повернулися? Все ж ви тут грали…

- Зараз в голові не те, що було у Львові, а що в команді відбувається. А щодо Львова… Місто приємне, гарне, акуратне, до Євро готується… По дорогах помітно (сміх в залі).

Олег Кононов, головний тренер «Карпат»:

- Звісно ж приємно перемагати, тим паче вдома. Давно вже не забивали стільки голів вдома. Робити на власному полі це вдвічі приємніше. Судячи з першого тайму гра далася нам дуже непросто, суперник серйозно виглядав. Але по перерві нам вдалося зламати опір «Зорі» і ми добилися переваги в усіх компонентах гри.

- Ви планували випускати Батісту, якби рахунок не був би 2:0?

- Так, планував. Не на весь тайм, звичайно.

- Перед пенальті сперечалися Батіста і Федецький. Добре, що все добре закінчилося, але все ж, хто, за вашою установкою, мав би пробивати?

- Власне, цих гравців на полі вже не було (сміх в залі). Хлопці прийняли ситуативне рішення.

- Батіста забив два голи, Кузнецов – один. Кого будете ставити на наступну гру?

- Буде мене голова від цього боліти… Для підготовки до наступного матчу ще є цілий тиждень. Ми працюватимемо і побачим, хто буде готовий краще. Не виключено, що вони обоє гратимуть.

"Арсенал" (Київ) - "Карпати" (Львів) - 0:0

Інформаційний центр ФК "Карпати", www.fckarpaty.lviv.ua

"Карпати" - "Оболонь" - 5:0. Чудовий подарунок до прекрасного свята

Львів. Стадіон «Україна». 30.08.2009, 6 тур.
Хмарно, без опадів , +23°С.

Головний арбітр: Олександр Дердо (Іллічівськ)
Асистенти: Микола Васюта (Рівне), Віталій Дем'яненко (Ужгород)
Делегат ФФУ: Курилко (Харків)

"Карпати": Тлумак, Мілошевіч, Годвін (Кашчелан 71), Кожанов, Зеньов (Ткачук 65), Лазаревскі, Худоб"як, Голодюк, Є.Тарасенко, Федецький, Кузнецов (Батіста 58)
Запасні: Мартищук, Гурулі, Петрівський, Гурський
Головний тренер: Олег Кононов

"Оболонь": Бойко, Яворський, Морозюк, Комльонок (Іващенко 19), Куценко, Кіцута, Рожок (Штанько 55), Варанков (Мірошниченко 76), Лозинський, Сибиряков, Валєєв
Запасні: Антоненко, Мазуренко, Зуєвич, Фартушняк
Головний тренер: Юрій Максимов

Голи: Худоб"як 10, 16, Зеньов 41, Кузнецов 53, Батіста 90+1

Попередження: Кашчелан 90+2 - Рожок 15, Валєєв 56, Морозюк 59, Мірошниченко 77

На післяматчевій прес-конференції головний тренер «Карпат» Олег Кононов наголосив, що сьогодні у його команди не було вибору: якби «зелено-білі» не перемогли, цього б ніхто не зрозумів. Учора народився син у Євгена Тарасенка, сьогодні день народження в Андрія Гурського, а завтра – в Сергія Кузнецова. А найголовніше, клуб відзначає 40-річчя завоювання Кубка СРСР 1969 року. Саме з цієї нагоди напередодні матчу з «Оболонню» на своїй базі в Брюховичах карпатівці зустрілися з героями кубкових баталій 40-річної давнини, а також з групою ветеранів вболівальницького цеху. Тож перемогу над «пивоварами» «Карпати» присвятили саме учасникам та свідкам найбільшого тріумфу в історії клубу.

Стартовий склад «Карпат» викликав певне здивування. У порівнянні з попередніми іграми Олег Кононов зробив одразу кілька замін. Так, на місці правого захисника вийшов новачок команди Владе Лазаревскі, а Артем Федецький в котрий раз змінив позицію – перейшов з правого флангу оборони на лівий. Лінія півзахисту залишилася без змін. А от у нападі на лівому фланзі вперше в сезоні з перших хвилин вийшов Сергій Зеньов, а Денис Кожанов цього разу розпочав гру правим крайнім. Натомість Сандро Гурулі, який невдало відіграв у попередньому турі з «Арсеналом», цілком заслужено залишився в запасі.

«Карпати» не стали проводити жодних розвідувальних дій, а з перших хвилин включили максимальні швидкості і розпочали штурм воріт Дениса Бойка. Перший гольовий момент «смугасті» створили вже на 5-й хвилині. Денис Кожанов справа накрутив двох захисників і навісив у карний «пивоварів», де Сергій Кузнецов у боротьбі з захисником пробив головою у дальню «дев’ятку», але м’яч влучив у поперечку.

Але вже наступна небезпека у володіннях Дениса Бойка завершилася тим, що на табло з’явилися цифри 1:0. Сергій Кузнецов втратив м’яча на підступах до штрафного гостей, однак захисника «Оболоні» миттєво обікрав Ігор Худоб’як. Хавбек господарів вийшов на побачення з Бойком і впевнено пробив у ліву від кіпера «дев’ятку» воріт – 1:0. Йшла 10-та хвилина матчу.

Чудову нагоду подвоїти рахунок «зелено-білі» мали вже за п’ять хвилин, коли Денис Кожанов від правої бровки подав штрафний на Сергія Кузнецова і 79-ий номер нашої команди метрів з 14-ти головою намагався підрізати круглого у дальній кут воріт – трохи неточно. Однак вже за хвилину бальон таки затріпотів вдруге у сітці воріт «Оболоні». Сергій Зеньов на реактивній швидкості накрутив оборонця, зліва увірвався у карний і прострілив – Сергій Кузнецов дотепно пропустив м’яч між ногами на Ігоря Худоб’яка, який з восьми метрів низом в один дотик вгатив круглого в сітку – 2:0. Зазначимо, що це перший «дубль» улюбленця львівських вболівальників у матчах національного чемпіонату.

Проте і перевага в два м’ячі не заспокоїла господарів. Денис Бойко продовжував працювати з максимальним навантаженням. На 18-ій хвилині Сергій Зеньов прострілив зліва і Сергій Кузнецов в дотик пробив з трьох метрів, але захисник заблокував удар і м’яча підхопив кіпер. А ще за три хвилини кращий снайпер «Карпат» минулого сезону змарнував чергову нагоду – головою пробив над поперечкою після майстерної передачі з лівого флангу Артема Федецького.

Свої атаки підопічні Олега Кононова продовжували й надалі. Хоча в діях карпатівців і відчувалося певне заспокоєння. Однак це не завадило їм ще до перерви довести рахунок до розгромного. На 41-й хвилині Олег Голодюк віддав пас на Сергія Зеньова, який знаходився в карному майданчику. Естонець зробив гросмейстерську паузу, поклавши оборонця, і з правої метрів з одинадцяти з лівого флангу пробив Дениса Бойка – 3:0.

Ще за дві хвилини рахунок ледь не виріс до непристойного. Ігор Худоб’як з-за меж штрафної потужно пробив у праву «дев’ятку» воріт «Оболоні», але Денис Бойко завдяки відмінній акробатичній підготовці перевів круглого на кутовий. А на останній хвилині першого тайму вперше у матчі свою майстерність продемонстрував кіпер «Карпат» Андрій Тлумак. Олександр Іващенко з району 11-метрової позначки з розвороту пробив – капітан «зелено-білих» у не менш ефектному стрибку, ніж його візаві з команди гостей, ліквідував небезпеку. На перерву львівські вболівальники проводжали «Карпати» стоячи.

Другий тайм ропочався більш-менш спокійно. Десь навіть з’явилося побоювання, чи не будуть команди догравати матч. Адже в принципі рахунок дозволяв «Карпатам» з мінімальним докладанням зусиль довести справу до перемоги. Натомість у «пивоварів» якщо й була надія, то хіба на диво. А як часто подібне трапляється в житті, ми всі добре знаємо.

Проте господарі доволі швидко згадали, що цей поєдинок не просто чергова зустріч національного чемпіонату, а ще й частина святкування кубкового тріумфу в історії клубу. І вже на 53-ій хвилині м’яч в четвертий раз влетів у сітку воріт гостей. Перехопивши бальон у центрі поля, карпатівці кинули у прорив Сергія Кузнецова, який вийшов на побачення з кіпером, перекинув через нього м’яча і хоча захисник намагався ліквідувати загрозу, з другої спроби форвард закотив круглого у порожні ворота – 4:0. Практично в наступній атаці центрфорвард «зелено-білих» мав чудову нагоду оформити «дубль». Однак отримавши м’яча у карному, не зміг знайти правильного рішення і в підсумку Денис Бойко без проблем заволодів круглим.

А за мить не спрацювало старе футбольне правило: не забиваєш ти – забивають тобі. Біля воріт «Карпат» буквально з нічого виникла «пожежа» і після кількох рикошетів м’яч влучив у стійку воріт Андрія Тлумака.

На 58-ій хвилині Олег Кононов провів традиційну заміну: замість Сергія Кузнецова на поле вийшов Вільям Батіста. Саме бразилець став автором останнього голу у матчі. А сталося це перед самим фінальним свистком арбітра, а до того рахунок ще не раз міг змінитися. Так, на 64-ій хвилині після комбінації за участю Ігоря Худоб’яка і Самсона Годвіна м’яч потрапив до Дениса Кожанова, який, пробиваючи з лівого кута воротарського майданчика, не поцілив у дальню «дев’ятку». А за три хвилини вже Олег Голодюк завдяки індивідуальній майстерності на високій швидкості увірвався правим флангом у карний і пробив низом, однак круглий по-зрадницьки пройшов повз ближню стійку.

Після цього епізоду гра дещо заспокоїлася, але наприкінці зустрічі команди обмінялися небезпечними моментами. Однак якщо удар Олександра Іващенка, який втік від захисників господарів і пробив, Андрій Тлумак перевів на кутовий, то після довгої діагоналі верхом у виконанні Дениса Кожанова за спину оборонця на Вільяма Батісту, Денис Бойко програв ближній бій бразильцю. Тож 5:0 – чудовий подарунок до прекрасного свята.

Інформаційний центр ФК "Карпати"